Pro bab ly

Pro bab ly

А, може й збабленою  буду я колись.

Та Бог створив  мене коханою такою,

Що й в грубих штанях чуюся п’янкою

І конкурую навіть і з весною

Так, що й зима хотіла би... піти.

А, може й звабленою буду хоч би ким!

Бо Бог створив мене шаленою такою,

          Яка  віддасться в кожну мить з жагою,

         Хоч хлопці смілі тільки з перепою.

         То ж прошу, напивайтеся хоч в дим.

         А, може й скроплена я буду хоч вином!

          Земля – насінням, ну а я тобою.

         Бо я суха земля, і ти росою

         Небесною мене одну скропи!

         На це я чую – хочу лиш спокою.

         Скропив мене байдужості окропом.  

         

         А я від муки аж вмивалась потом

          і в тебе ще б напитися благала,

         Цю спрагу так наситити хотілось,

         А ти лишив мене в пустелі, в тих пісках

         Де б я любові попрохать не сміла,

         І полонила тільки біле твоє тіло.

                 

        

         Молочний шлях малює на ланітах,

         Пустеля в мені просить спеки літа

         Дощу не хоче. Лиш заснуть навіки.

         Я б хоч вином піски свої залляла.

         Омана хоче, щоб її не стало.