Самотньо

Як смутно мені і самотньо

Хворіти, і сумки носити,

Ходити до супермаркету,

Або ще в аптеку ходити,

Самою завжди прокидатися,

Самій собі каву варити.

Або навіть в парк, щоб податися,

Самій треба йти і не хникати.

Я так хочу хоч пожалітися!

Хоча я і більшого хочу.

Як кітка вночі тілом грітися.

Ходити в кіно і торочити

Тобі про книжки, про сусідів,
які мені напророчили
багато незлих флюїдів.

І навіть попліткувати

         про ту дурну квартирантку

Яку не бажаю знати.

Галичини автентика

Сексу ніколи не знало

І мене неемансиповане збочення

Шлюхою обізвало!

Ти, дівко, як цноту зірвала

Пальцем, дістати хотіла до скроні,

А я собі секс просто мала,

І навіть не злий на сьогодні.

Чорти мені часто сняться,

Як з ними собі я «шляюсь».

Один із них навіть інкубус.

Я з ним уві сні кохаюсь.

Масаж хочу стіп. І квіти

Щодня, як час на то матиму,

Бо зайнята я частенько.

Сюрприз, про який не знатиму.

І чути, що я гарненька.

Я, може, й нічого не схочу.

Тобі я не схочу коханки.

Хай настрій мені не псує

Твоя без фігури  засранка.

А їсти зготуємо разом.

І друзі нам будуть панки.

І хіпі, і готи. А хіпстерів

Ми виженем віником з хати.

Тебе виганяти не буду.

Тебе буду тільки грати.

Хіба що ти будеш гопити

І бикувати багато.

Якби я і далі мріяла,

Тоді я б ще написала

Що так я до тебе би ставилась

Що в полі одному би й срала.

Могла б це зробити і в лісі

Або навіть в парку, де протяг

І холодно навіть пісяти.

Такий в мене сильний потяг.

Як я цей вірш написала

І прочитала мамі

Мама сказала – це страшно.

Покликала разом жити.

І може, я так і зроблю.

Ти ж будеш горілку пити.

Й тріпак принесеш від Оксанки…

Як мама мені подзвонила

То зразу і попустило.

Живи там з своєю засранкою!

А я і родині мила.