Кошенятко

Кошенятко

Одне маленьке кошенятко страшенно не любило вставати зранку. Ненавиділо просто так ті паскудні  машинки, які жахнючо шуміли зранку, какофонічно вбивали тишу, спотворювали гармонію, дратували ще сплячі вушка і називалися чомусь будильниками. Кошенятко ніяк не сприймало цього всього і вважало, що справа то була у якійсь великій брехні.

Словом, одного ранку кошенятко проснулося, зафайдолило ногою якогось випадкового будильника, потягнулося і тремтячим голосом констатувало факт:

     -    Дуже мене щось мучить і не відпуска. Якась миша відьмакує. Молока!

Про молоко кошеня заволало жалісно. Воно потягло одну лапку, лапка трохи трусилася. Інша злегка від’їхала в інший бік.

 Якийсь котко, побликуючи окулярами, хитро всміхнувся і спитався про сметанку щось, але кошенятко не мало сметанки. Кошенятко хотіло тільки молока і щоб перестала труситися хоча б ліва задня лапка.

Коли все про все вже скінчилося, всі попили молочка чи поїли сметанки, трошечки заспокоїли свої пухнасті вушка муркотінням з Криму, то кошенятко згадало, що воно філософ і зачало свої філософські рефлексії.

От чому, - думало кошенятко, - коти так не люблять воду, а лапки в мене аж стрибають від дзенькання крапель під кримське муркотання, називається «Чача»? І чому якась машинка то будильник, а я, кошенятко, яке нявчу, і так зранку лапаю вас за ноги, що трусяться аж лапки і хвостик, і не буджу вас? Та бодай вас миші зранку будять, а не я!

І ще трішки кошенятко роздумувало про садизм. Якась какофонія може бути садистична, як і відсутність молочка чи сметанки, але то хіба садизм? Садистично будять нас зранку кошенятка.

Власне, подумало так кошенятко, понявчало, покрутилося трохи на місці, незрозуміло з якою метою, бо і хвостик не дуже лапало, але потім щось запорпало в якісь папери, і ще трішки щось понюхало під хвостиком, і вирішило ще порефлексувати.

Що то є миші? – думало собі кошенятко. Скільки ту мишу не лапай і не вистежуй, котком вона не стане. І молока в них немає. Якось так було, лапало кошенятко одну мишу, а вона в одній нірці сиділа, кошенятко чаїлося, нагостреним кігтиком цілилося, дуже хтіло ту мишу злапати за хвіст, але миша була тлуста! Лапай не лапай, за хвіст тягни не тягни, а таку масу не витягнеш! Мишатина! І ще там біля тої миші були інші котки, яку ту мишу і не тягали, але дуже хтіли кошенятка запросити в гості. Особливо одна гарна кіточка, яка теж часом ходила так на лапках, ніби їй молочка бракне, але яка чомусь причаювалася і пильнувала саме за кошенятком.

Рефлексувати можна і про кіточок. Такі вони, ті кіточки(( серед них купа дурнуватих панянок, і таке.

Словом, ту мишу не злапали, а кітку кошенятко зафайдолило. Хай ганя за мною, як я за мишами.

Кошенятко, яке завжди любило бавитися з іншими котками, яке б воліло з власним хвостиком бавитися, ніж на самоті бути, залишилося саменьке і вирішило нявчати соло!

А котки за ним таки плакали. Не тільки котки і кіточки, а навіть пташки, зокрема ластівки.

Ми б з тобою понявкали! Ми б пощебетали! Ми за тобою плакали, як за паном Богом! Бо муркотали ми раніше разом і ніби добре воно було!

І кошенятко плакало, як дорослий кіт. А зі своїх кіточок то й зі сміху, інколи.

А так і мусило після того нявчати соло. І нявчало. І добре воно було також.