Небуття

Я хотіла багато фалосів в себе на стелі зліпити
з білої глини навколо пляшок і пити з них вино червоне
діткнувши устами небо

Та сіра павутина звисає в мене зі стелі рік за роком
сторіччя за сторіччям
віками
Якби стався вибух, кінець світу, потоп, що завгодно

Я сірими устами рік за роком п’ю павутину своїх стель
Анни буває страждають від небуття